Євген Рослицький

Євген Рослицький (1927 - 2008) - вчений, громадський діяч, публіцист.

Серед відомих постатей, уродженців нашого краю, на велику увагу і пам`ять заслуговує Євген Рослицький – визначний канадський учений – мікробіолог, невтомний громадський діяч, публіцист і перекладач. Євген Рослицький народився 8 травня 1927 року у Товстому, в інтелегентній, шанованій мешканцями нашого містечка родині, яка в 1944 році покинула Україну. Навчався у Товстенській школі, а потім в гімназіях Чорткова, Ярослава, Відня, іспити на атестат зрілості склав у Мюнхені. Високу освіту здобув у Канаді і США, завершивши званням доктора мікробіології. У 1960 році став міжнародновідомим професіоналом у цій ділянці науки.

Євген Рослицький також присвячував працю українській спільноті як відомий громадський, політичний і культурний діяч в Конгресі Українців Канади, Світовому Конгресі Українців, а зокрема у праці для української громади міст Лондон, Онтаріо, в Українському культурному центрі. Він безкоштовно вів університетські курси української мови, постійно входив у склад управи Комітету Українців Канади. Заснував та очолив комітет оборони прав людини на Сході Європи. За часів радянської влади домагався звільнення з тюрем та концтаборів українських дисидентів, зокрема Ніни Строкатої-Караванської. Постійно турбувався про розбудову українського шкільництва в Канаді, був членом редколегії педагогічного журналу „Рідношкільник”, ініціатором і довголітнім організатором відомого річного українського фестивалю „Живе слово” для учнів українських шкіл провінції Онтаріо.

Євген Рослицький – автор сотень наукових, публіцистичних, літературних англо- та україномовних публікацій. У світовій науці, як він сам пише, „заініціював відвоювання Україні вченого масштабу Пастера і Коха – Сергія Виноградського”, про якого написав книгу. Публіцистичні твори Євгена Рослицького гострі, пристрасні, переконливі. Так, у статті „У шістдесяту річницю великого голодомору 1933 року” автор з глибоким почуттям ставиться до українського народу на долю якого випало пережити таку жахливу катастрофу.

Велику пошану Євген Рослицький заслужив за майстерний переклад біографічного роману про Тараса Шевченка польського письменника Єжи Єнджеєвича. У 1966 році, перебуваючи у Варшаві, побачив книгу „Українські ночі, або родовід генія”. Перегорнувши кілька сторінок довідався, що там мова йде про Тараса, що дуже зацікавило його. Через кілька років переклад книги з польської на українську мову був готовий. Невеликий уривок з перекладу друкувався в журналі „Вітчизна”, а у 1980 році Наукове товариство ім. Шевченка в Канаді видало спільну працю Є. Єнджеєвича та Є.Рослицького. Ця книга є дуже цінною для шанувальників рідного слова і в діаспорі, і в Україні.

Є.Єнджеєвич показав геніального поета національним пророком і вождем, полум`яним борцем за державну самостійність. Своїм перекладом Є. Рослицький також немало прислужився справі порозуміння і культурного співробітництва між народами.

Ім`я нашого краянина відоме в усьому світі. Він очолював сесію Світового Конгресу в Єгипті, виступав по телебаченню, перебуваючи в Японії, побував в Криму, щоб сприяти організацію українських шкіл. На початку 2008 року, 4 січня, перестало битися серце вірного сина України, який будучи зразковим канадським громадянином, відомим вченим-дослідником, жив, трудився і боровся задля блага і розквіту України, утвердження її державності.

За життя Євген Рослицький відвідував рідне містечко Товсте, в якому на центральній вулиці зберігся родинний будинок, зустрічався із школярами, передав цінні документи до селищного музею.

За свою професійну, громадську і культурну діяльність в діаспорі та Україні Євген Рослицький удостоївся високих нагород від Канадського федерального і провінційного урядів, Уряду України, Української церкви, Світового Конгресу Українців. За його віддану зовсім безкорисливу працю на громадсько-політичному та культурному полі уряд Канади нагородив його медаллю „125-річчя Канади”, а Конгрес Українців Канади – Шеченківською медаллю. Уряд України за працю в діаспорі і в Україні, нагородив Євгена Рослицького медаллю Князя Ярослава Мудрого. Патріарх УПЦ Київського патріархату, оцінюючи його труди, нагородив найвищим відзначенням Православної церкви.

Знаємо, що не встиг наш краянин здійснити ще багато творчих задумів, бо прагнув повсякчас зберегти дух нашої нації, відродити її патріотичні традиції.

Література

Онищук, Д. Літературна Заліщанщина. -Тернопіль, "Астон", 2003. - с.58-60.

Тракало, О. Наш краянин - вчений дослідник [Текст]//Кoлос. - 2008. - 29 березн.

Тракало, О. Він любив над усе Україну [Текст]//Свобода. - 2008. - 24 трав. - с.6.

Назад.      На головну сторінку