Охримович Володимир
Охримович Володимир (1870-1931) - адвокат, вчений, журналіст, громадсько-політичний діяч.

           

Володимир Охримович – адвокат, громадсько – політичний діяч, учений, журналіст.

Він народився 27 травня 1870 р. в селі Велдіжі Долинського повіту на Станіславщині в сім’ї священика.

У 1888 р. закінчив Стрийську гімназію. В цьому ж році вступив на філософський факультет Львівського університету, а згодом перейшов на юридичний факультет.

У 90-х роках Володимир Охримович став ідеологом групи так званих «молодих радикалів», які вперше висунули постулат політичної самостійності України.

З 1902 р. він очолив редакцію газети «Діло». У 1897 р. під час концерту Соломії Крушельницької в Стрию Охримович познайомився з рідною сестрою відомої співачки Оленою, згодом вони одружилися.

На початку 1903 р. В. Охримович переїхав у Заліщики, де відкрив адвокатську канцелярію. В. Охримович у 1908 р. разом з іншими організаторами ініціював будівництво Народного Дому в Заліщиках. Родина Охримовичів часто організовувала в місті святкові урочини, народні зібрання, віче. Частими гостями в них були Соломія Крушельницька, Василь Стефаник, Михайло Павлик.

У листопаді 1904 р. сім’ю спіткало горе, померла їхня дочка Оксана, яка похована на місцевому цвинтарі.

Влітку 1908 р. В. Охримович повернувся до Львова, де почав працювати директором кредитного товариства «Дністер».

У лютому 1915 р. В. Охримовича заарештували як колишнього члена австрійського парламенту і вислали на Сибір. Там він пробув до 1917 року.

1916 року в Росії було опубліковано дві статистичні розвідки В. Охримовича, в яких він на фактичному матеріалі довів, що території Галичини і Буковини є українськими.

Серед українських народознавців того часу прихильником теорії матріархату став Володимир Охримович , який присвятив цій темі свою працю “Значення малоруських весільних обрядів в історії еволюції сім’ї” (1891). Розкриваючи виняткову роль жінок у весільній обрядовості, аналізуючи особливості українського звичаєвого права, фольклорні мотиви і численні етнографічні матеріали, учений дійшов висновку про існування в історичному минулому українців доби панування жіноцтва, виразні залишки якої збереглись в українській культурі навіть наприкінці XIX ст. Його аргументація здавалась „залізною”, а сама праця та ідеї набули виняткової популярности в середовищі українських істориків, фольклористів та етнографів.

У 1918 році Охримовича було обрано членом Української Національної Ради ЗУНРу, а в 1920 році він заснував Українську Трудову партію.

У 1925-1926 роках його обрали членом керівних органів Центрального Українського Національно – Демократичного об’єднання.

До 1925 р. В. Охримович працював у «Дністрі», а пізніше повернувся до адвокатської практики.

В. Охримович помер 6 листопада 1931 р. у Львові, де й похований на Личаківському кладовищі.

ЛІТЕРАТУРА:

Кісь О. Кого оберігає Берегиня або Матріархат як чоловічий винахід//„Дзеркало тижня”, - 2005. - 23 квітня. - с. 27

Олійник В. Володимир Охримович у Заліщиках // Колос. – 1995-27 травня.

Олійник В. Охримович Володимир // Чортківська округа. Повіти: Чортків, Копичинці, Борщів, Заліщики: істор. – мемуари. Зб. – Нью – Йорк, 1974. – С. 703-711.

Олійник В. Охримович Володимир // Українська журналістика в іменах. – Львів. 1995. – Вип. – 2 – С. 35.

Олійник В. Охримович Володимир (27.05.1870-06.11.1931) // Енциклопедія Українознавства: Словникова частина. – Париж, 1966. – Т.S. – С. 1914.

Назад.      На головну сторінку