З Історії краю Герб міста
В'їзд 
до
міста.(Збільшити)

           Місто Заліщики, південні ворота Тернопілля, розташоване на лівому березі Дністра за 125 км. від обласного центру. Через Заліщики пролягає стратегічна магістраль Брест-Одеса; залізницею йдуть поїзди на Тернопіль, Чернівці, Івано-Франківськ, Одесу, Київ, Москву, Софію. Населення 10 тис. чоловік. Назва міста виводиться від місця проживання перших поселенців: "за лісом".

        За історичними дослідженнями О. Тура перші письмові згадки про Заліщики відносяться до 1340 року. У книзі "Першовитоки" історика П.Сіреджука місто засновано в 1469 році. У 1763 році тут збудовано костел св. Станіслава. Тоді на гербі міста можна побачити ратушу, де розташовувалась міська управа, а над нею височить єдиноріг - символ мужності і військової звитяги. У 1766 році Заліщикам надано магдебурзьке право (вільне самоврядування), а з 1774 року статус повітового міста. Заліщики славились килимарями, гончарами, різьбярами. На межі XIX-XX століть діяли цегельний, пивоварний заводи, гуральня, два кам'яні кар'єри, столярна, слюсарна, шевські майстерні. Розвивалось сільське господарство, відкрилась городнича школа.

            З вересня 1899 року в Заліщиках діяла державна чоловіча учительська семінарія (з 1936 року гімназія), де працювали директором Осип Маковей, викладачами краєзнавець Йосип Шварц, літературознавець Тадей Залеський та інші.

           Співцем Стрілецтва є уродженець Заліщик М. Гайворонський - головний капельмейстр військ Української Народної Республіки. Серед відомих людей краю - культурно - громадські діячі: адвокати В.Охримович і В. Бараник , отці Й. Раковський, І. Туркевич, І. Коцик, що заснували в місті філію "Просвіти". Тут корені відомих людей: агронома-дослідника Романа Коцика, мовознавця Миколи Пушкаря, організатора кооперативного руху Євгена Храпливого , фізика Володимира Кучера, артиста Євгена Коханенка та інших.

             Після створення Західно-Української Народної Республіки у листопаді 1918 року в Заліщиках встановлено Українську владу. Багато заліщан вступили тоді до УГА. На початку червня 1919 року в Заліщиках перебував уряд ЗУНР.

           На Заліщанщині жили і творили патріарх Мстислав (Степан Скрипник), громадські діячі: письменник В.Верига, фізик Т.Гнатюк, один з керівників "Руської Трійці" Я. Головацький, О.Ольжич (Кандиба), поет В.Вихрущ, письменник П. Ковальчук .

           Сьогодні у місті діють дві загальноосвітні середні школи, державна гімназія, школа-інтернат, обласний дитячий ревматологічний санаторій, художня, музична, спортивна школи, станція юних техніків, два дитячі садки, краєзнавчий музей, будинок народної творчості, бібліотека, кінотеатр, ПТУ-7, агроколедж НАУ, госпіталь ІВВ та реабілітованих, лікарня, обласний тубсанаторій.

            Із здобуттям незалежності України розвивається приватне підприємництво;  відроджується  духовність,  збудовано  храм.

Фотографії старого міста можна подивитись тут

Барельєф
О.Маковею (Збільшити)
Церква
св. Покрови (Збільшити)
Пам'ятник
М.Гайворонському (Збільшити)
Меморіал
борцям за волю України(Збільшити)
Аграрний коледж
НАУ(Збільшити)
Костел
св.Станіслава(Збільшити)

Назад.       На головну сторінку