Голинський Михайло Теодорович.
Голинський Михайло Теодорович (1890 -1973) – оперний співак.

         

М. Т. Голинський народився 2 січня 1890 року в с. Вербівка, нині Рожнятівського району Івано – Франківської області. Залишившись рано без батька, мати віддала Михайла у гімназію, де він був солістом гімназійного хору.

Після закінчення гімназії М. Голинський два з половиною роки навчався в Кам'янець – Подільському університеті. Через те, що не привабила студента адвокатська кар’єра, він почав з 1918 року вчитися співу у відомого львівського професора Чеслава Заремби. При підтримці Марка Черемшини, українського письменника, свого дядька М. Т. Голинський виїхав на навчання до Мілана, вчився у маестро Едуарда Горбіна.

Як ад’ютант П. Бубели, заступника державного секретаря військових справ уряду ЗУНР, М. Голинський в листопаді – грудні перебував у Тернополі, в червні – липні 1919 р. – в Заліщиках.

М. Голинський був у дружніх стосунках з М. Гайворонським, полковником Є. Коновальцем, бандуристом В. Ємцем. Близько дружив з Тичиною, О. Вишнею, Я. Курбасом, І. Паторжинським.

Енегрійний, упертий Михайло Голинський добився свого: закінчив науку і в 1925 році, приїхавши до Львова, з великим успіхом дебютував у Львівській опері, в «Паяцах» (Каніо). Зразу ж після дебюту – ангажемент у Поморську оперу. На протязі п’яти місяців були успішні гастролі співака у Варшаві, в операх «Тоска» і «Кармен».

Михайло Голинський отримав запрошення допомогти будувати українську оперу в Робітничо – селянській Україні, де його не дуже привітно його зустріла тодішня оперова адміністрація. Згодом співак їде до Берліна, де блискуче дебютував в Берлінській опері.

На сезон 1927-1928 рр. Михайло Голинський знову отримав запрошення з Радянської України. У Харкові, прем’єр столичної нашої Опери, за три роки на сцені нажив Європейської слави. На долю Михайла Голинського випала велика честь прилучитись до утворення і становлення Державних оперних театрів в Харкові, Києві, Одесі. З 1926 по 1930 рр. він був окрасою українського оперного мистецтва.

В 1938 році на запрошення заокеанських друзів Михайло Теодорович їде до США і Канади в гастрольну подорож з надією на повернення додому. Але історичні події перекреслили всі плани Голинського. Так він і залишився у чужому світі. Музична громадськість Америки та Канади захоплено вітала перші виступи Михайла Голинського. В Оттаві йому вручили Диплом Почесного Громадянина столиці Канади.

З 1945 року Михайло Теодорович жив у Торонто, поєднуючи концертну діяльність з активною участю в громадському житті. Очолював літературно – мистецьке об’єднання «Козуб», відвідував осередки, де живуть наші земляки, виступав в українській пресі.

М. Голинський помер 1 грудня 1973 року в м. Едмонтон (Канада).

У жовтні 2003 року в Заліщиках на честь оперного співака М. Голинського відкрито меморіальну таблицю, яку встановили на будинку, де він перебував за життя.

ЛІТЕРАТУРА:

Безгачнюк, В. Видатний співак (до 100-річчя з дня народження українського оперного співака М. Голинського, уродженця с. Вербівців Городенківського району) [Текст] // Прикарпатська правда. – 1990. – 16 січн.

Білавич, Д. Король Українських тенорів (М. Голинський) [Текст] // Просвіта. – 2005. - №2. – С. 4.

Вишня, О. Героїчний тенор Михайло Голинський [Текст] // Новий час. – 1995. – 10 червн.

Вівчар, Б. Нема пророка у своїй Вітчизні?... (Про співака М. Голинського) [Текст] // Галичина. – 1996. – 27 квітн.

Голинський, М. Спогади [Текст]. – К.: Молодь, 1993. – 368 с.

Деркач, І. Для слави свого народу (до 100-річчя від дня народження українського оперного співака М. Голинського) [Текст] // Культура і життя. – 1990. – 8 квітн. – С. 6.

Деркач, І. Один із славетної плеяди (спогади про оперного співака М. Голинського) [Текст] // Дзвін. – 1990. - №2. – С. 103-107.
      

Назад.      На головну сторінку